Квадра© Описи стосунків: Віктор Гуленко, 1989 Квадра - це группа з чотирьох типів, стосункам яких властиві тільки дві з чотирьох щойно розгланутих рис - розуміння та допомога. Як можна побачити, такого роду взаємодія є оптимальною. В квадрі існують чотири типи стосунків: тотожність (взаємодія однакових типів), дзеркальні, доповнення (дуальність) та активація.
1. Доповнення (дуальність).
Це стосунки повного психологічного доповнення, найзручніші, там не потрібно пристосовуватись одне до одного. Спілкуючись з дуалом, людина може залишатися самою собою. Відбувається природний розподіл обов'язків, і людина в такій парі набуває можливість займатися посильною та цікавою для себе справою.
У дуальних парах рідко виникають конфлікти, а якщо вже виникнуть, то швидко й безболісно розв'язуються. Партнери підходять одне одному як дві половинки розірваної фотографії. Але саме через те, що швидко встановлюється взаєморозуміння і немає внутрішніх джерел напруженості, дуала не одразу впізнаєш серед інших людей. Він здається надто простим і зрозумілим і, отже, не заслуговує на увагу. Це перша позиція, якої дотримується людина, зустрівши дуала. Вона скоріше властива екстравертам. Друга позиція — це, коли говориш собі: він надто хороший, навряд чи я йому сподобаюся. Ця позиція більш характерна для інтроверта. Обидві позиції властиві людям, які не мали досвіду дуального спілкування в дитинстві. Коли ж відчуваєш на собі дію дуальності? Спілкуючись з дуалом, особливого комфорту спочатку не відчуваєш. Дуал сприймається як тінь, як щось цілком природне. Наскільки він тобі потрібен, усвідомлюєш тільки після розлуки. Втрату дуала людина сприймає і переживає дуже гостро. Звикнувши до дуала, починаєш, зрештою, помічати: його присутність тебе заспокоює, дає відчуття захищеності. За сумісності підтипів, які ми ще розглянемо, цей ефект ще більш посилюється. Однак значення дуальних стосунків не слід і переоцінювати. Вони — для буднів, для повсякденної життєдіяльності організму. Спізнавши дуальність, людина прагне більшого, а саме, соціальної значущості своєї особистості, якоїсь боротьби, навіть відхилення від норми. У рамках дуальності цієї мети не досягти. Проте, не маючи дуальної захищеності, соціального визнання людині домогтися важко. Без дуалізації людина не обійдеться лише у двох випадках: коли на карту поставлене життя, тобто треба вижити у несприятливих умовах соціального середовища, і коли людина рухається вгору соціальними сходами в умовах гострої конкуренції, тобто для кар'єри. Формула таких стосунків: по першій функції - допомога, по другій - допомога, послідовність - пряма. 2. Активація.
Вони — найлегші, спілкування зав'язується майже одразу. При цьому жодних труднощів не виникає, що спочатку приємно вражає. Партнери немовби «розігрівають» одне одного, заохочують. Контакт тут встановлюється швидше, ніж з дуалом. Однак через деякий час настає «перегрів», з'являється втома від партнера, який постійно вас активізує. У цьому випадку від нього треба віддалитися на певний час.
Така приємність і легкість спілкування, яку дуже цінуєш на відпочинку, змінюється проблемами, тільки-но партнери беруться за спільну повсякденну діяльність. Неприємно зачіпає те, що вони починають давати одне одному поради, замість того, щоб розв'язання взяти на себе. Однак користь від таких словесних настанов не можна заперечувати. Інша трудність — у тому, що інформацію одне одному активатори передають зовсім не в тій формі, в якій її хотілося б дістати. Одному вона здається надто розпливчатою, нечіткою, іншому, навпаки, надто грубою, заземленою, неглибокою. Це пояснюється тим, що в активаційній парі одна людина завжди раціональна, а друга — ірраціональна, тим часом зміст інформації влаштовує обох. Активаційні стосунки неприйнятні для буднів, бо не забезпечують оптимальної життєдіяльності людини, їх призначення — спілкування на свята або взагалі на дозвіллі, у вільний час, коли треба відпочивати, а не працювати. Надто тісний і тривалий контакт виснажує активаторів. Займатись однією справою разом важко ще й через ненадійність, непередбачуваність партнера. Кожний чинить так, як йому заманеться, зовсім не рахуючись одне з одним. Термін "активація" повною мірою властивий стосункам двох інтровертів, які дійсно разом стають активнішими, відкритішими. Для двох екстравертів стосунки мають зворотний ефект - після швидкого виснаження вони стають спокійнішими. Формула таких стосунків: по першій функції - допомога, по другій - допомога, однак послідовність - зворотна. 3. Тотожність.
Між тотожними партнерами виникає повне взаєморозуміння, за одночасного невміння допомогти одне одному. Тотожні типи особистості однаково дивляться на світ, аналогічним чином осмислюють інформацію, роблять майже ті самі висновки, розв'язують одні й ті ж проблеми. З іншого боку, тотожне спілкування швидко набридає. Не одержуючи нової інформації від партнера, бачиш усю непотрібність такого спілкування. Неінформативний партнер здається нудним, нецікавим. Перегодом встановлюються або нейтральні, або прохолодні стосунки. Це й не дивно, адже після обміну інформацією її вже нецікаво обговорювати, знаючи наперед, що до таких висновків можна дійти самому. Виняток становлять випадки великої різниці у досвіді та знаннях. Тоді виникає великий інтерес і потяг одне до одного, оскільки йде швидке й ефективне навчання — перекачування інформації. Такі стосунки є ідеальними для пари вчитель — учень. Спільна робота тут теж ефективна, бо відбувається складання сил в одному напрямі. Тотожні стосунки мають велике виховне значення, оскільки дають змогу поглянути на себе збоку, об'єктивно оцінити свої достоїнства і вади. А дивитися на себе збоку — справа не завжди приємна. Навіть власний голос, записаний на магнітофон, і потім прослуханий, здається набагато гіршим, ніж сам собі уявляєш. Ці стосунки допомагають виробити правильну самооцінку. Формула таких стосунків: по першій функції - розуміння, по другій - розуміння, послідовність - пряма. 4. Дзеркальні стосунки.
Їм дали таку назву тому, що слова одного відбиваються, мов у дзеркалі, у вчинках іншого. Про що любить розмірковувати один із «дзеркальників», другий позасвідоме реалізує те своїми вчинками. Однак така реалізація ніколи не буває повною. Дзеркало виявляється викривленим, оскільки коригує, виправляє свої вчинки кожний, виходячи із зовсім інших норм поведінки, ніж партнер. З цієї причини й виникає нерозуміння, а часом і взаємні претензії. Кожен намагається підправити поведінку партнера, однак такі спроби перевиховання не мають шансів на успіх. З другого боку, якщо враховувати суто словесний бік спілкування, дзеркальні стосунки можуть бути названі стосунками конструктивної критики. Річ у тім, що в дзеркальній парі обидва партнери завжди є або теоретиками, або практиками. Тому вони завжди знайдуть спільні теми для розмов і обговорень. Причому кожний бачить лише половину однієї і тієї ж проблеми, тому завжди цікаво, що думає з цього приводу «дзеркальник»: відбувається взаємна корекція, уточнення. Ці стосунки добре підходять для дружби, заснованої на спільних інтересах та уподобаннях. «Дзеркальники» — часто добрі приятелі, їм цікаво разом, хоч у спілкуванні бракує цілковитої відвертості й теплоти. Справді тепла атмосфера виникає лише тоді, коли з'являється дуал одного з них, який неодмінно є активатором другого. Для сімейного життя такі стосунки небажані, дрібні цілі у партнерів збігаються, а глобальні, далекосяжні — ні. Різняться і способи досягнення мети. Формула таких стосунків: по першій функції - розуміння, по другій - розуміння, проте послідовність - зворотна. |